***

…хтось колись сказав, що: якщо нічого не намагатися робити, то і прогресу в цьому не буде. Якщо ти хочеш грати на гітарі, але не береш в руки сам інструмент, то ніколи і не навчишся на ньому грати, хоч скільки книжок не прочитаєш, лекцій не прослухаєш, уроків від інших не побачиш. В той же час якщо ти анічогісінько не будеш читати знати і тп, а просто візьмеш в руки гітару і гратимеш щодня як мудак то в кінці кінців навчишся… Саме так переважно і ставалось.

До чог оце я?  Та так просто скільки б вдалих статей я не читав в нетах, гарних книжок не брав в бібліотеці чи просто скільки б не бив байдики  краще писати я не стану.

А отож в анрідінг блог писати купу своїх ще несформованих стилістично думок. В надії що після спалення сотень кілобайт безсенсової інфи в мене сформується стиль – БЛАГОСЛОВЛЯЮ.

***

Життя голуба насправді тяжке. Ти нічогісінько не шурупаєш, не плануєш, не відчуваєш. Ти чогось хочеш – здебільшого жерти, пити і трахатись.  Іншого ти, або не хочеш, або навіть не встигаєш захотіти.

Ось летиш ти по небу, в своїх справах, тобі навіть не встигло закортіти похезати, оп!  І саме все вийшло.

Життя голуба насправді тяжке. Трагічне так би мовити. Якщо він білий то хоча б гарний, а якщо столичний напівбрудний, тупорилий, мутантозавровий бидло голуб… то … кхм… сумно?

***

Пашьпорт громадянина країни! Гордий напис! Горда наклейка твоєї юної мармизи!

Запис про те де і коли ти народився, а також те кому тепер ти належиш. Кому ти від самого народження винен, чиї кордони ти зможеш перетинати лиш з їхнього дозволу, яким мудилам ти будеш відраховувати вічні проценти з прибутку, вибутку, добутку …

Абодай їх шляк трафив…

***

Гірничо-видобувна кампанія імені Петра Сергійовича Вайфазіновича насправді є кузнею дуже талановитих і обдарованих людей! Де ще, як не в робочо-селянській родині гірника, може народитися майбутнє твоєїх країни? Невже тяжка фізична праця змалечку (отримання копняків і наганяв від старших п’яних родичів, виконання робіт по переносці картоплі, вугілля, деревини з одного місця на інше) не загартовує художній талант майбутніх поетів? … а як же юні недосвідчені серця, що об’єднуючись в гурти і гуляють по району в спортивному одязі? Хіба це не підіймає спортивне виховання з самої юності? А переговори з членами сусідньої команди? Ось він майбутній дипломат нашої країни. А якщо переговори методом вжиття завуальованих правильних довгих і красивих слів не вирішили проблеми? … ОСЬ ВІН майбутній військовий… лейтенант, а може майор… генерал! Міністр зброяних сил! Абодай йому в горлі пір’я поросло!  …

Тільки гірничо-видобувна компанія імені Петра Сергійовича Вайфайзіновича продукує історичне майбутнє твоєї батьківщини. Герої! Не побоюся цього слова – святі герої рідної землі! Тільки вони спроможні видобувати вугілля там де його немає! Нерентабельно! Неякісно! З шаленими жертвами! І продавати за кордон… саме вони забезпечують левову частину бюджету… так… вони годують всю країну і тому саме вони будуть стояти коло годівниці країни…