понедельник, 13 августа 2012 г.

Сіль

   Наші страждання як сіль, наші сльози солоні. Якщо ми зжеремо купу солі нам стане погано, але зовсім без солі ми просто не можемо жити. Ми любимо сіль. Трошки підсолені страви, сильно солоні закуски... сіль зберігає наші м"ясні перчені страви і рибку.
   Ми не залежемо напряму від солі, ми намагаємося уникати не надто смачного і пересоленого. Але жити зовсім без суму і зовсім безсолі ми не можемо. Ми любимо плакати.



четверг, 9 августа 2012 г.

Дюжина десятків кришок війни

   Насправді в дуже давні часи  основна смертність населення полягала в причині нескінченних міжплеменних воєн. З розвитком соціума відсоток зменшувався і все більше становив смертність від хвороб чи старості.

   В теперішні часи високі процентні ставик таких причин смертності як самогубство чи маловідомі колись хвороби типу альцгеймера раку і імунодифіциту. Основна площина війни перейшла з фізичногосвіту в духовний. І тепер абсолютними полями воєнних дій з випаленою землею жертвами і жахіттями є не реальна дійсність, а наша підсвідоміст ьі наш мозок.

   Не даремно людство поповнюється все більшою і більшою кількістю душевно хворих людей які спокійно чи бурно перебувають в милих закладах з терапією електрошоку.

   ВІЙНА ІДЕ.... ВІЙНА ЗАКІНЧУЄТЬСЯ БЕЗ ПЕРЕМОЖЦІВ - тільки весна... осінь і ...


вторник, 7 августа 2012 г.

***

   Може підсісти на зелений чай ? Пити лотос не їсти мняса. Возвеличити "духовний пінус" - забити на совість і практичність, робити вигляд, що живу я не за гроші інших індивідумів в їх країні, а на планеті Земля і існую сугубо з милості богів і свого власного вибору.

   Ходити босоніж і не митись, тусити з дивними людьми знаходячи ще більш дивних людей, які втім через величезну присутність бабла могли би бути спонсорами в обмін на вершини моєї псевдомудрості... адже ті в кого вже є бабло завжди шото стукає в голову.


   Нахєр каву, консерватизм, нахєр соціалістичні ціності, роботи, сімї" і пенсійного фонду. Привітаємо ня! Любов до всього сущого, всі люди брати, всі бомжі теж наші далекі родичі. Нєгри, араби, смердючі чорножопі мавпи - нікраплі шовінізму - всі вони наші милі брати і всіх ми їх любимо.

   Просто так. Ніякого відображення реальних цінностей і проробленої роботи, нє - всі переможці і не має програвших. Приходячу до фініша останінм ми стаємо Останнім переможцем. Тріумф, слава, щастя.

   хм... мабуть ні, мабуть таки ні...

четверг, 2 августа 2012 г.

Лицемірство

Лицемірство
     Лицемірство, блюзнірство, називайте як вам заманеться, але люди завжди грають ролі. Хтось надягає маску заразди захисту, хтось заради того, щоб досягти певних цілей. Неважливо ким ви себе уявляєте, ким ви є насправді - вжаливо ким вас бачуть інші. Адже соціальна думка про вас набагато важливіша за вашу особисту думку про весь соціум.
      Це Я можу сказати - ВСІ ВОНИ МУДАКИ! або щось типу ВСІ БАБИ БЛЯДІ! ... насправді все це надто максималістично суб"єктивно і надто голосно. Це не відображдує дійсність, але явно відображує одну з її сторін.

среда, 1 августа 2012 г.

...жить вот так, как я сейчас, - нельзя.

Но почему? Ведь я живу. На это не ответить никому.


   Можливо Відповідь доволі проста:




   Єпі! рак мозку. Чи свідомості. Щось неправильне в процесах усвідомлення власної значимості, буття і необхідності. Атрофоване почуття любові до самого себе з завищеним почуттям власної важливості. Виливаєтсья весь цей букет няшних особливостей в неможливості "дорослішання" і сильним  випадінням з соціальних реаліїв - де однаковість людей поставлена на конвеєр. Візьмемо наприклад школу це великий конвеєр по випуску однаково думаючих індивідив для механізму держави. Школа це по суті великий завод. Вона працює з і до, режими розбиваютсья заводськими гудками, партії обробки товару і їх стиль на класи. основним критерієм є вік - адже і правда вік продукції куди важливіший за якість. Просрочене нікому не тре.

  Та і про що я взагалі... так думки думки. Я просто шукаю таких як я, адже людина завше шукає схожих - бо надт орізні... надто різні.