среда, 12 марта 2014 г.

...куди вже більше суму?

Куди більш евідчаю, куди більш екрові на вулицях мого міста? Навіть коти проти .. .навіт ья не знаю що писати відтоді донині. Все якось тупо... Можливо скоро.

А покищо ...





вторник, 17 декабря 2013 г.

сповідь

   Простіть мені святий отець, бо я згрішив...
 
   Минуло вже 92 днів з моменту останього допису в блог. Всі думки і почуття, всі страждання, надії, сподівання і можливі откровення, я вливав скрізь, лише не сюди. І думки свої лив в вуха, що можуть слухати. Та чи знаю я істину, отче вседержителю? о ні 

понедельник, 15 июля 2013 г.

літо?

  Літо, сонце, вода, пісок. Відпочинок. Спека. Радість, всепроникаюча в серця і бажання темного люду. В північній півкулі завжди так...

  З давніх давен повелося, що в місцях де сонце чимраз сходить над горизонтом на довше - або ж на менше. Люди надавали чіткого значення різним пора  року. Деінде сонце взагалі сходить над горизонтом раз на рік, а далі сідає за нього на пів року. В нас все простіше, але досі надто холодно, щоб вірити в якісь прості речі. Упорюватись травою ібоги і переживати власні минулі буття в новому відображенні дійсності. Нііі ... тут, куди важливіше страх відчувати, що смерть приносить з собою щось темне, потаємне, вологе і холодне. Бездіяльне.

   Колись давно в далеких районах московського царства, а тоді все московське цартсво було далеке. Багато селян перезимовували як медведі. Вони спали весь день і ніч і вставали лише щоб поїсти трохи хліба і випити води і можливо протопити піч. Так вони берегли сили і тепло. І зимували місцями. Коли приходила весна і сніг навколо помешкання роставав, вони вилазили і знову були сповнені життя і радості.  Можливо саме тому весна і літо привносят в серця люду всього світу полегшення і радість. Хоча як взимку так і влітку більшість із нас корпить на роботі в чеканнях відпустки на пару тижнів. Щоб з"їздити  кудись типу чорного моря.

 

четверг, 18 апреля 2013 г.

Сум

   Більшість людей не розуміє природу суму, взагалі сум в деяких культурах вважається абсолютно негативним і навіть гріховним. Сінто вважає первинним станом людини щастя і радість. Християнство - смирення. Сум має виникати як реакція організму на досить незручні суттєві подразники духовних чи фізичних сфер. Сум - це коли тобі немає що їсти і ти відчуваєш голод, це коли ти втрачаєш близьких і відчуваєш неминучи зміни і дискомфорт порушення зони комфорту. Сум це НЕ коли ти сидиш і дивишся в вікно і розумієш, в вищих філософських поняттях життя тлєнне. Житят насправді одне з найчудовіших витворів абсолюту варіацій. Нейвеличніший здобуток як мінімум цього куточка галактики і шалена удача, що ти живеш саме зарз і саме тут і при цьому являєшся Розумним, аналізуючим і думаючим організмом. Витрачати принаймні хвилину цього дару на сум - гріховно...

   Так думає більшість... 

   Сумні мелодії, сумні настрої і мотивації, книги, вірші, творіння. "Мистецтво ніколи не витікає зі щастя" колись сказав хтось і був забутим. Але зрештою нащо людству сумне мистецтво? Що суттєвого творив негатив?  що суттєвого можуть дати песемісти і негативи? Коли ваш настрій більше тижня знаходиться за межею обєктивно щасливиого мислення - вам варто лікуватись.
Також варто лікуватись якщо ти гей. Непогано б було лікуватись якщо ти розумово відсталий. Не підпадаєш під ГОСТ. лікуватись взагалі варто всім неугодним. Політикам, феміністкам, сєктантам, продавцям фігні коло метро.  Тупим малолєткам. персонажам відєо з ютюба. Вилікувати! Все це треба вилікувати бо це є лиш відгомоном армагєдєцу реально нормального людства який гряде, як казав бомжуватий на вигляда пророк ще в древньому римі КІНЕЦЬ ВЖЕ ЗОВСІМ БЛИЗЬКО! 

   Не стверджую щ осум і має бути обєктивною нгрмальністю, але якщо здерти з лиця землі всі тіні то що залишитсья? Просто є люди що відповідають йому, жителі тіней що знаходятсья в його променях постійно. І навіть боги що живуть лиш там і приймають під своє бридке крило найгірших членів соціуму) . Це не я ... Але все буває.

суббота, 16 марта 2013 г.

...ШТОРМ

   О ви коли не будь потрапляли в справждій шторм. В бурю природи що може своєю силою зламати людей, будівлі, міста і всю землю обітовану наче туалетний папір і викинути в смітник буття? Якщо ні, то ви ніколи не бачили справжні очі вашою люблячої матері, що може гніватись, ніколи не відчували всіх почуттів захоплення і розпачу, коли в метрах від тебе вдаряє розряд блискавки, сила якого могла перетворити тебе на смердючу калюжу блювоти чи на дауна до кінця твого життя...



вторник, 26 февраля 2013 г.

о дай нам, о дай нове дихання

    Так завжди б нам хотілося просто могти, так завжди б нам хотілося просто зуміти, із будь яких поразок виходити без втрат, із будь яких втрат виходити на нові шляхи.  Не бачити минулих гріхів минулого гоніва, ніякого суму, лише шлях попереду - ром в горлянці і спяніння мозку, що веде вперед до нових звершень. Вони заствляють нас шукати нові мрії, нові шляхи, або сталу мрію не спотворюють нашарування невдач. Навіть якщо невдачі і були то лиш вдачі залишаються на нашій памяті, гарні враження розкішні історії нічого сумного нічого тупого нічого гонівного ... нічого ... нічого?

Так ми і прямували б якби не ...

Якби не рандумно мінімальна вибірка щасливчиків) хє хє, встань встань солоной стіною, за спиною вітер і крики чайок! хей екіпаж за мною! Нас же знову земля зустрічає! 

 


среда, 2 января 2013 г.

...свята?

   В колонках тихо чутні звуки дощу і вогнища... і самотній черговий опус DustinА O'HalloranА прикрашає темну пустку кімнати. Неможливо відчути того що немає, та лиш те що є, може залишати все нові і нові рани в вашій душі.

  
   Ця зима почалася, мило засніжені райони вночі під морозом сяяли міріадами вогнів, сніжинки блищали мов давні прикраси в вогнях київських ламп. Я бігав кур"єром розносячи книжки різноманітним людям, в поті що замерзав на морозі і в утомі, що позбавляла смутку та буденних думок. Є лиш завдання що ми маємо виконувати немає ніяких - а чим би ми могли стати? А що би могло бути? Зараз! прямо зараз щось від тебе суттєво необхідно, виконання якогось завдання, а його провал пришвидшить насттяння зовсім незручних наслідків.

   Так я і бігав. так я і ... жив?  Здається іноді відсутність творчості знищує і деградує наше єство. але що як сама творчість і відсутність роботи деградує нас з середини. Що як сама думка є побічним процесом. Що заважає нашому щастю і адекватній оцінці зовнішнього і (О боже хіба він існує?) внутрішнього світу. А що як.. .  - чому? я знову вихідний і знову відпочиваю, знову наливаю в чарку щось смашне зі смаком ананасу слухаю звуки дощу вогнища і дастіна охолларана... і знову з"являються думки і побажання мрії і апатії, депресії і самокопання. Саморозвиток....?