пятница, 30 декабря 2011 г.

Передніч Нового Року

   В передніч НОВОГО РОКУ - св'ята соціально  створенного для соціально створенного бЫдла. Я хотів би не лише створЫтЫ відімнність повного суїциду мозку і самогубства моєї сутності.

БУМЦ!

    Я хотів би щей вдало вдатися в історичні реалії, в саму сутність відсвяткуванна, або можливості відсвяткування НОВОГО РОКУ.

воскресенье, 25 декабря 2011 г.

ніч

   Вночі не так важливо те, що було вдень. Вночі можна відпочивати не думаючи про клопоти, трахатись не думаючи про наслідки, шлятися не думаючи про повернення і взагалі думати не думаючи...

Вночі багато що можна, вночі всяк той що був вдень, вже інший. Вночі лиш темне небо без сонця і місяць. Вночі лиш ті, хто розплющив великі зіниці чи мурчить і мружиться.


    Вночі місяць, спокій, ніхто не сверлить бетонну стіну, не розкпускає про тебе дивні історії, не дає тобі роботи, не лізе в душу... просто наливає в бокал.
    Вночі все простіше - часом хочетсья залишитись в ночі.

Але ніч існує щоб там нікого не було, бо там нікого і не має бути. Там просто Місяць і спокій. І якщо ти прокинешся надто рано і підеш на роботу, інші подумають - що це за злодій який крадеться вулецями? ....




просто. Ніч...


понедельник, 19 декабря 2011 г.

Кім Чен Мр

    "Кім Чен Ір помер 17 грудня 2011 року в своєму поїзді, як повідомляють ЗМІ самої КНДР, від «фізичної та психічної перевтоми, працюючи на благо народу», однак офіційною причиною смерті названо серцевий напад (інфаркт)." (с)

    Проте лише 19 грудня новина про це прозвучало в корейському телебаченні і блискавично поширилося світом. Голодний північнокорейський народ виходить на площі і плаче, кричить і стоне, б"є себ ев груди і рве на собі одяг! Адже помер такий лідер! Він прийняв корею з чучхе, а залишив з ядерною зброєю! тількі він великий Кім Чен мр! наше Яскраве сонце чучхе, Сонце соціалізму,  Залізний всепереможний Полководець, Яскрава зірка Пектусана, Доля нації,     Передумова об'єднання Батьківщини, Улюблений Керівник, який сповна втілює прекрасний лик, яким повинен володіти лідер ... На кого ж ти нас покинув! ... як на кого? на свого сина...Кім Чжон Ина.
Le Roi est mort, vive le Roi!
(Король помер, хай живе король!)

    Зрештою дивлячись на північну корею неможливо не поринути в найсправжнісеньку ностальгію. Один чоловік у 2006 році сказав - якщо вам так кортить повернутися в старі добрі радянській часи - їдьте в північну корею, бо я можу описати тамтешній час як 1950 рік. Так судячі з смерті Великого вождя і реакції народу, а також іншого вождя, що досі лежить у мавзолеї, мабуть і дійсно, він майже не помилився ) ... майже.

воскресенье, 18 декабря 2011 г.

Щось новеньке


    Весь день я думав про те, що ж написати. Окрім ниття і почуття власної жалюгідності цей блог давно не бачив нічого суттєво нового. Інформаційні статті чи роздуми про нікчемність когось іншого, помножені на чсв з нотками ненависті, проскакували так рідко...

    Вчора в одній з дискусій стало зрозуміле одне. Душевний, тілесний чи стан здоров’я і адекватності це одне. А твої помилки і позиція в соціальній взаємодії - інше. Ти можеш бути успішним здоровим щасливим, ти  можеш бути хворим депресивним, але зрештою успішним, це так само очевидно як і те, що абсолютно здорова і адекватна людина може просрати своє життя не через депресію чи душевні хвороби і не через фізичні хвороби чи слабкість - а от просто так вийшло. Це не означає що лікуватись і виправляти теперішні стани абсолютного саморуйнування не потрібно, Це лиш означає, що навіть у цьому стані ти можеш бути... якимось Куртом Кобейном чи Ван Гогом. Правда потім...ну ми всі знаємо що з ними було потім.


    Зрештою я вирішив написати про щось миле і надто знайоме всім нам...


   Ні... облом, це не любов не кохання не секс не дружба не наркотики і не рок-н-рол. Це стара добра заповідь, Не так все бля**сько в Датьськам королЄфствє.

суббота, 17 декабря 2011 г.

Немає сенсу в тому що я...

   ...так безнадійно тобі писав. (с)

  Зима з вологістю осені, зима з теплом осені, зима з сумом осені. Мокре місто, мокрі люди, мокре повітря, мокрі труби холодної води в туалеті, мокро за вікном і мррр мокра шерсть.

 

  Я ступаю в шкіряних кедах по вологій землі і в обличчя втрапляють сотні маленьких крапель води, рознесених вітром. Навколо ніч і майже немає людей, навколо будинки з мерехтливими вогниками. Навколо зима?
   Кого я прагну обманути пишучи дописи в свій блог, кого прагну впевнити в своїй нормальності чи існуванні таланту, що прагну описати чи змінити, які струни і в чиїй душі затронути? Навколо лиш волога і ніч, в чашці лиш чай.

  Мене ніхто не читає, я не пишу нічого корисного чи пізнавального, я не пишу нічого гарного чи надзвичайного, нічого нового, нічого світлого.
   І вириваєтсья лиш щось довге і сумне...

Немає сенсу, в тому що я, так безнадійно тобі писав... (с)


Може ми марно гаємо час? (с)

среда, 14 декабря 2011 г.

Гуляючи по Киеву

    Сьогодні порушу традицію викладення котолюду, не тому що в мене закінчилась творча добірка моєї душевної тематики, а тому що хочеться дещо трохи змінити і пробувати написати про відокремлені від власних переживань речі. (Це неможливо чувак!) Зрештою в наступній малій статті я думаю повернусь до сталих традицій.

   Коли в ногах відчувається втома, кінчівки холонуть від осіннього вітру, а сірість хмар затягує найсвітліший день в меланхолійний вечір, неодмінно захочеться сісти в теплу лампову маршрутку, затулити вуха музикою і споглядати в вікно моментні осінньо-зимові пейзажі.
   Навряд після закінчення важливих справ, що стояли в списку на сьогодні, в голову прийде думка: "А чому б не звернути на зовсім незнайому вуличку, ведучу в невідомість", пройтись кудись вглиб житлових масивів центру міста. Вештатись маленькими вуличками і закутками, знаходячі заховані в підвалах кав"ярні, паби чи привітні сквери. Поринати в дивну історію свого міста, а потім звернувши не туди раптом опинитись у Львові, чи в привітно маленькому провінціальному європейському містечку. Бруківка і старі будинки замикають маленький сквер, тут немає шуму машин, і самих машин теж, маленький дитячий майданчик, відсутгніст ьсміття і вікна за якими можна розгледіти квартири з такими високими стелями. Може саме тепер потрібно затулити вуха музикою? 


       Часом знаходиш дещо незвичне. Знайомтесь це Ребе. В моїй голові не вкладається сенс цього примітивного малюнка, зфотканого мною на мобільний з іншоїсторони дороги (вибачаюсь за якість). В голові одразу виникає. Пташка... ребе ... Ребет - це пташка з англійського! точно прибрати одну букву - ха який жарт. Стоп. Ребет з англійського це кролик. то до чого тут пташка? Чому вона в пейсах? Чому ребе має бути саме пташкою? ...Щож я так і не зрозумів. Мабуть глибина цього шовіністичного жарту навіки залишиться на тій малій одинокій вуличці де я знайшов це графіті.  (через пару годин після допису хтось пояснив мені що це Курочка ребе...дідько)

    Зрештою, для чого я це все пишу? Для того щоб зрозуміти, що потрбіно більше гуляти, чи для того, щоб усвідомити, що дивні і несподівані речі можна знайти, якщо просто відійти з давно прокатаної стежки і зазирнути за пагорб?... Ще Тайлер колись казав, для того, щоб знайти щось нове, треба позбутись старого. Мабуть треба просто ще проглутись таким знайомим до дір і таким далеким містом сірості і суму.

воскресенье, 11 декабря 2011 г.

Шизофренія, Значний депресивний розлад і Біполярний афективний розлад. Або як я шукав витоки творчості...

Шизофренія, Значний депресивний розлад і Біполярний афективний розлад
- Тебе нужно обратиться к врачу. (с) Константін

    Наш недовгий пошук натхнення ми почнемо з усвідомлення того, під дією чого створюється більшість творчого спадку нашої планети. (НАРКОТИКИ!!!!!!)
    Спочатку ми подумаємо про прекрасне, про радість, чаруючі миті і няшність. Але досить скоро зрозуміємо, що більшість з того що турбує наш розум, є від'ємними, з точки зору радості - змінними.
    Проблеми, важкості, розбиті серця, невдалі кохання, зруйнована дружба, звільнена посада на чудові роботі, померлі родичі, роздавлений вантажівкою кіт, творча криза, невдячні люді, програні змагання, зруйновані надії...

Art never comes from happiness. (c)

пятница, 25 ноября 2011 г.

...хм

Ненависть до людства, яка проростає з ненависті до себе, має наштовхнути мене на думку, що ненависть до людстав не є основопологаючою в моїх дописах. А ненависть до себе має змінюватись на любов. Тоді і дописи стануть білш цікавими. І теми більш необхідними...



четверг, 3 ноября 2011 г.

Суміш роздовбаної простоти, або як пливти за течією.


   Я дивився на 100 гривень, що мені дала мама, для купівлі мишки та чехла на стільник. В цілковитому срачі стола, вони виглядали так само безсенсово як і навколишня атмосфера. Папірець нічим не кращий за повістку в воєнкомат, листки зі значеннями карт таро, скомкані чеки з супермаркету чи інструкцію до підсилювача електро-акустичної гітари. Валютно-грошові позначки, які втім заробив не я. Ще одне підтвердження моєї жалюгідності й безсенсовості. 

      Ласкаво просимо

   В цілковитому світі ілюзорності, мерехтіння вогника лампи розжарювання здавалося сонцем. Іскрою з якої зароджується все живе, включаючи мої теперішні думки і страхи, минулого і майбутнього. З прочиненого вікна пахло простою вечірньою свіжістю вулиці, доринало шурхотіння дерев і невідомих науці істот, що копирсались в дійсності (коти, собаки і п’яні люди).
   Десь глибоко всередині зароджувався сумнів… Він сумнівався в існування великої кількості людей за вікном, у вранішніх заторах, у робочих однакових буднях, у сірій масі, у осінній депресії, у неминучості кінця, у неможливості змін, у існуванні егоїзму, заздрості, злості, добра, нігілізму, ірраціоналізму і дуже сильно в альтруїзмі. Правда він допускав існування майже всього попереднього, якщо не було би на світі останнього.

    Ці думки проносились в голові вириваючи шматками, клапті дійсності, буденності і нагальних потреб. Вони несли в далечінь і змушували споглядати велич масштабу. Я сів на диван.

    Ти можеш піти в будь якому напрямку, адже Київ центр цього маленького всесвіту різних барв під назвою Україна. Вибай що хочеш: захід, схід, південь чи північ. Ти усюди непотрібний.
Тут більше новин ніж людей, більше краси ніж її нищення, більше байдужості ніж ницості і більше доброти ніж тобі могло би здатися. Хоча постривайте… Ну, якщо ви жид, чи хач, чи мент, чи неформал, чи інакомислячий – можливо і менше. Якщо ви будь хто інший, якщо ви невдаха.

Я подумки йшов по пустій і розбитій дорозі. Дороги тут особлива пісня, коли співають про все що навкруги, а не про те що під ногами. Йшов подумки вже котру добу зупиняючись в посадках для нічлігу. Все вперед не знамо куди, подалі від того у чому я сумнівався. 

      Та сумнівався я в собі

воскресенье, 30 октября 2011 г.

Довгий шлях додому, або Стосунки і бюрократія


….в теперішніх стосунках почуття чистого вигляду не мають сенсу, за зростаючою бюрократією ти можеш поцілувати в щічку об’єкт твого бажання, лише після 2-гого побачення і подарованих цінностей: як то пак шоколадка, квіточка, білетик за проїзд на суму не меншу від 20-30 гривень. Про це твердить 5 та норма закону про стосунки. В губи після 5 того … секс – о хіба в тебе є стільки грошей?
      Все є простіше коли ти не дотримуєшся норм і правил назначених соціальним стандартом поведінки … ПРАВОПОРУШНИК! ЗБОЧЕНЕЦЬ! ВИРОДОК! - Досить споювати бідних дівчат і трахати їх на першому побаченні не пам’ятаючи їх імені! – Вони були не проти? ЩО! ДА ЯК ТИ СМІЄШ! *удар*

среда, 12 октября 2011 г.

Котокраїна

      Муррр... Вітаю Вас, аби хтось сказав тоді давно, що Україна стане центром культурно-наукового світу, чи хто би повірив? Сварки, невизначеність, дивна політка урядовців. Лиш люди унікальністю розведене болото сірості - народжувало діаманти.

    Ми йшли в провалля: занепад середнього класу, забуття історії, знищення мовного надбання нації - НАЦІЯ? що це тоді важило?! Наче напівфабрикатний килим турецького художнього стилю країна наповнювалась іноземцями і вже козаками ставали негри. Громада кричала ГЕТЬ! І все більше простий націоналізм перетворьовався в завзятий фашизм. Чи могли ми тоді - бачити майбутнє? О ні...

    Перші ядерні вибухи прогриміли для нас із новин, лише не багото завбачливих сімей, що мали прилади вимір раціації відчули різницю. Ядерна зима? Винищення людства? Мабуть вони мали рацію коли казали про це.  Винищення природного світу яке так сильно прагнуло винещити людство? Мабуть воно постилось за це...
     Жалюгідно було спостерігати, як виродження і сутації змін сповнюють Земну кулю поглинену попелом атомної мирної іскри.



четверг, 22 сентября 2011 г.

Життєдайне життя - або як я шукав сенси

Кожен продукт відтворення цієї статті це витвір мого напів в'янучого під промінням алкоголю мозку, тому не варто дивуватися невдалою сутністю сенсів цього буття.

Початок
      Все почалося буденно і звично з питяння "як?", з поглядів в невідоме і бажання відкрити і пізнати, зрозіміти, навіщо, чому і коли. Цей світ не булував питливі розуми відкритістю знань, натомісь пропонував чарівної вигодливості загадки, відгадки на які сулили як найбільше світове панування, а якнайменше трохи няшок і відповідь куди іти.
      Отож озброївшись питливим розумом та бажання віднайти втрчене я почав свій пошук. На шляху траплялися різні буденні речі, розбавлені філософським сприняттям світу, емоції, вир яких намагався кинути мене на рифи забуття і мракобісство, темна вуаль якого пропоновала швидкі розгадки буття.
      Все було нове, все було чудове і споглядання унікальності кожної хвилини відбивалось унікальністю відчуттів у душі і мозку. Кожна ідея спрималась радістю, кожен крок, кожна мить. Все дихало унікальністю і не було  в цьому світі звіданих кутків, я повертався у ліжко і не знав де воно і навіщо. Так було на початку...



среда, 7 сентября 2011 г.

...буває

Зовні

    Звичайна сірість, буденність і невиразність. Споглядання швидкоплинності часу. В мені немає смаку, мій одяг зливається з фоном, хіба-що виділяючись помятістю. Моє мурчання тане в світі двигунів.
    Погляд сканує вологість, сухість чи пил асфальту, слух не може сприйняти виразну частину звертання танучи і розтрачуючись на пошкоди навколишнього середовища.
- Перепрошую, ви щось казали?
    Я такий як сотні тисяч вічно самотніх невдах, які шукають, або вже знайшли якусь роботу, де вони проведуть рештки свого життя. Я п"ю чай, бо без роботи не вистачає грошей навіть на портвейн. Я сиджу в темній кімнаті бо і світло і комп жеруть забагто енергії. Я вічно хочу спати, але завжди лягаю під самий ранок.
   Зовні я такий само як ви, середньостатистичний громодянин. Середньої гівняності одягнений, ненадто задрипаної бідності хлоп. Повільна хода, сутулість в плечах. Як інші. Скоріше стати... Можливо так і треба...

воскресенье, 28 августа 2011 г.

доля, зерно і ко ти

    ...все просте розуміння, погляд на реалії життя, доля, фатум. Можливість відчуття часу і миті.
Спотворення її ходи. Як старий диван, що скрипить. Іграшки віцвілі від часу. І поток думки звивистою стежкою збирається вгору, а звідтіля падає вниз.

     Уявіть, навесні накрапає моросливий дощик, тане сніг і з під брунатної лісової (чи чорної степової) землі пробиваютсья перші паростки життя. А ти, о дух природи, зігріваєш їх сонцем, поливаєш дощиком, співаєш їм пісні і гасаєш серед зелені... Настає літо і ти доглядаєш трави, дивишся щоб випадковий сильний порив вітру не поламав пагони, захищаєш їх від граду... Восени достигле зерно збирає з ланів люди а тобі співає хвалу. Так проходить за роком рік. Час летить, роки здяються митями, клопоти буденістю. Згодом правда людям пофігу стає на духів, адже є добрива... ко ти більше не потрібні...


суббота, 27 августа 2011 г.

Відчинене вікно

    Мені завжди здавалось раніше, що з настанням темряви за вікном, неначе густий туман пітьми намагається втиснутись в кожну щелину квартири. Пролізаючи в будь-який отвір і заполоняючи всесвіт темрява наступала зупиняючись, правда, перед вогнем, чи іншим джерелом світла. Стіни чи вікно могли затримати, як темряву так і світло. Вони завжди були нейтральними - лиш перешкодою, опором. Для світу який хотів дістатись до мене, чи для мене щоби я не міг дістатись до світу. Я замикав вікно, вимикав світло і споглядав як потворно звиваючись, неначе шматки вічності, в кімнату заповзала ніч...

    Та зміни відбуваються завжди і всюди, з будь-ким і будь-де...

среда, 24 августа 2011 г.

День незалежності, або ж у 20 вже можна іпацця ...

...Все просто і до невимовного сумно. Немов пристаркувате невідоме дідько тулить тобі в рота хуєць.

   Радій, твоїй країні 20. Ювілей і вся справа. Твій президент найкращий, твоя рада найрозумніша і найпрофесіональніша. В наступному році твоя країна зустрічає Євро. І взагалі готова до перемог і здобутків.
   На твоїх вулицях О Києве багато людей в вишиванках. Як колись давно - пам’ятаєш?
   На твоїх вулицях стільки туристів, стільки тупих готових вірити... Як колись - пам’ятаєш?

На твоїх вустах пустка. і ти слухаєш як я граю самотньо у напівпустому просторі гидку музику. Тобі байдуже що виринає з моїх легень бодай це був би не перегар.

  День незалежності, від кого? від чого? нові угоди які дозволяють російському флоту знаходитись на нашій території хоч до всирачки, енергетична і т.і. кабала. Як приємно бути незалежним у своїй розкішній залежності. А гроші - йдуть кому треба. Нові наркотики, старі наркотики, все що я хочу почути - він гарно писав, так він вмів зіграти . Але це мрія і душевний гній. Я лиш один з небагатьох...

 
Сцена де виступає бидло, бидло що слухає бидло що виступає... бидло що протестує проти бидла у натовпі бидла що слухає бидло що виступає... і бидло що охороняє бидло що протестує  проти бидла у натовпі бидла що слухає бидло що виступає...

   Як просто, як сумно...

Ще один день незалежності, можливо разом із ним дорослішає "електорат". Можливо ні.

Але що зрозумів я, так це те що поруч з молоддю, яка вижирає все що горить, поруч з талантами які грають все що бриньчить, поруч зі співаками які співають все що звучить. Я виглядаю вбого і тускло. Правда всім до попи, віра всім до одного місця. Якщо ти маєш кайф то поділись - якщо горе, сховайся подалі. Тут місце щастя, твій сум нікому не потрібен ... твій сум нікого не єбе..

Енжой...


понедельник, 15 августа 2011 г.

суббота, 6 августа 2011 г.

Майсер попоболю і фейлів...

...мабуть від самого початку, не сказав би що надто дурний, але риси мого характеру склали розкішну картину вдалого лузерства. Мене гнобили в школі, я поступив в гавновуз на якусь дивну спеціальність в надії стати компьютерщиком а в результаті отримавши диплом інженера електрика... я поїпав свою кохану ... ясно через що вона мене кинула. А також багато друзів і шансів. В щоденній буденності я примудряюсь зафейлити все з неймовірною вдалістю і отримати від цього н есказаний попобіль.

От наприклад з нещодавніх подій, я примудрився 5 днів проходити медичну комісію (за яку заплатив 270 грн) для того щоб вступити по направленню на роботу суті якої я не знав, після довгого мозкойобства по величені обіцявшого роботу як мінімум в наса... мене послали працювати на напірозвалену знівечену станцію борщагівка - де не вистачає людей і дибіл начальник в якого ніколи не закриваєтсья рот, навіт ькол ивін просто кудись іде він не може мовчати він буде свистіти мелодії, співати убер хіти, або закручуючи гайки мугикати Врагу нє здайотсья наш гордий ...  але пр оце згодом... зараз ще пару фейлі в до роботи -  я примудрився купити трудову книжку за 42 гривні тоді як мої знайомі знали де її купити за 15 ... і ви думаєте це фейл? о ні ... мені в відділі кадрів дали книжку на шару ... тепер це фейл ...  навіть коли мені дали кирзові чоботи і помаранчеву жолєтку з ватником мене це мал онасторожило...
А в чму ж суть? о так я чувак що 5 років вивчав компьютерні системи, інформацію, мікропроцесори, програмування і тп тп ... потрапляю на роздовбану станцію з релейною автоматикою диспетчерською при тому яку треба викинути було  років 50 тому...  з відсутністю робочого складу і з пристуністю бухою його половиною. і основою моєї роботи є копати, фарбувати, хуярити молотком, закручувати гайки. В умовах милої природи, дощ, гравій... мило...
Думаєте це фейл о ні... після 3 днів роботи я примудрився  розхуярити новенький тачфон за штуки гривень, мій киплячий мозок таки послухався наказу начальства НАСІ БЛЯТЬ С САБОЙ ПАСТАЯННО ТЄЛЄФОН НАХУЙ А ТО Я НЄ МОГУ К ТЄБЄ ДОЗВОНІТЬСЯ! .... і тепер не витримавши всієї цієї хєрні я вирішив іти з роботи з мего попоболем. півтори тисячі втрат... і можливо більше ніколи я не зможу працювати десь на ЖД чи підприємствах що з ним повязані - тоді який сенс було закінчувати ЖД універ? ) ...  о так... і не забуваємо про те щ ов мене  диплом інженера ... ще не втихнувший попобіль втрати коханої і купа комплексів...


ЛАсКАВО ПРОсИМО В ДОРОсЛИЙ сВІТ сУЧКА! ... Закінчуй нити і будь мужиком бліать ... так саме так

суббота, 30 июля 2011 г.

книга маячні від кота вовкам

...спочатку було все і все було в одному місці. Все було абсолютне бо всього не було. Було тепло і не було тепла... а потім світ зійшов з розуму і провалився в безодню. Він розбив грані і розколовся. І одне стало всим.
спочатку було слабке тепло, потім була дана обіцянка...

коли не було всього і все було одним, не важлива була відстань, не можливий був час. Але настало ПОТІМ, до і після, час почав іти. Відстань стала мати значення, сили почали різнитись. Все залишилось одним і стало безліччю. Виникли закони які тримали все до купи, виник ріст розвиток і згасання. І згодом виникли ми.

...

четверг, 28 июля 2011 г.

***

     Це хрінь коли вам кажуть про творчу кризу, це брехня коли запевняють про неможливість писати... творчість або лізе назовні як волосся з вашої шкіри або стирчить обридливим вївшимся пушком ще з дитинства коло ваших губ... ТАК бо зробити епіляцію цих малих вусиків погано, так привчили вас радянські бабусі - будеш чіпати і ВОНИ ВИРОСТУТЬ ... так і з творчістю ...

   ...Ні, вона не виросте густа густа, якщо її щоразу лезом клавіатури зголювати у свій блог.  Але якщо росте можна і голитись.


Не вірте коли вам скажуть: ти почухаєш спинку мені, а я почухаю тобі. повірили програли, той хто чухає першим програє, скажіть так, але ти перший чухаєш. І зоставте в дурнях того хто хотів зоставити в дурнях вас. ... що? довіра? щирість? доброта?... їй бо ви подібні до дитини. Можливо ви ще вірите в те що якщ овилізти на транспортер і почати казати людям правду вони підуть за вами на барикади? Чи збудуют ьсвої барикади? ... як мило. барикади з квіточок і галюценогенів. Тіл з прекрасними персами.... Кишки яких так мило цвіркають з під танків.

...МИ це ваша епоха. Останні люди. БУДЬ ПАЦАНОМ! Вась ... а нє псом йобана. Прахавай жизнь і атвєчай за базар.

...МИ твій електорат, твоя еліта, твоє навчання, твоя медецина, твоя міліція, твої вчені... нам на все похуй. Особливо на тебе - якщо тобі нічого нам запропонувати, але якщо є і забагато можемо продати навіть батьківщину.

...МИ твої інтернети, сповнені правдою змішаною з гівном в такій пропорції як ложка дьогтю в бочці меду. тільки від цієї ложки правди кривишся а від бочки гівна в захваті.

...Ми легальні одні наркотики і нелегальні інші...

...ми рівність - бо бути кращим занадто тяжко, кращі вже є, кращих вибрала колись доля. давайте обирати кращих за кількістю грошей, це куди простіше ніж вибирати кращих за субєктивним оцінюванням всих якостей ...

ми це ти ... ми вже поруч, дай нам руку. Досить мріяти про надлюдину. Про щоти? ти псих, іди добровільно в психушку...



Ви довіряєте людям? Хочете поділитись з ними чимось? Хочете допомогти їм чимось? ... яка ж у вас сильна дитина.... о ні. Нічого не давайте людям. нічого окрім милостені, а ще заставте людей просити у вас їїї...  чи ви занадто бідні щоб давати милостеню?


Вітаю всіх стомлених.
Клуб невдах можливо знову в ефірі...

пятница, 17 июня 2011 г.

Спливає час...

  Час має  дивну особливість нелінійності, що би там не казали. Я завжди казав, що він схожий на завірюху, майже хаотичну. Часом летить часом сповільниться, туди, сюди. Та для більшості з нас він іде вперед невідворотно швидко і від початку до кінця...

"Зупинись на мить озернись - ти ідеш по колу." (с)

  Все також циклічне як на мене. Безкінечне циклічне і пов’язане. Ми повторюємо свої помилки, або якщо щастить повторюємо свої вдачі.

  В проміжку нашого віку з 16 до 21 частіше за все кожен наш вибір може змінювати наше життя докорінно. В дитинстві все просто і зрозуміло, коли ти дорослий вже стало і нудно. Пройопана молодість не повертаєтсья навіть завдяки наркоті і розумінюю того що ти її проїпав. Твої життєві вибори і сенсові смаки молодості зроблять з тебе того ким ти є.

  Сумно лиш коли ти бачиш замість молодої руки зморшкувату...і вона твоя.

Головне зафігачте гарних історій, щоб було що розказати доки ви не відкинетесь і пустити сльозу за тим життям яке пройшло – знову ж таки на вашу думку... адже час як завірюха. Ніколи не знаєш...

суббота, 11 июня 2011 г.

Відновлення часткової віри в людей...

Сьогодні десь на пару місяців, або рік відновлена моя віра в доброту людей. підвезти незнайомого чоловіка в 12 годин ночі посеред млять лісу темного за дофіга км від києва до києва й майже довезти додому щей підтримувати розмову фігачити миле радіо і вправно водити машину. Дідько я просто мега вдячний певній особистості на імя Ірина. ЦЕ щось тепер я точно маю зробити комусь ще добре діло, а то млять відчую себе повним шматком лайна. Людство мабуть не пройобане зовсім якщо є такі милі люди.

воскресенье, 22 мая 2011 г.

Агр! Пірацтво!

Сьогодні я п"яний...хм - як завжди.
А так як нещодавно вийшла в прокат 4 та частина піратів карибського моря. Думаю не зайвим було би надертись в дошку і поговорити про це чудове явище - ПІРАЦТВО

Яка б не була п"яна ваша рука після пари пляшок рому і пісеньок назразок:

Вона все одно потягнеться до пошуку в гугл чи вікіпедії. І що ж ми там знайдемо?

Ера пірацтва в Карибському морі - це спецефічне явище перерозподілу скарбів, готівки і товірів між учасникамі колонізації Америки в епоху первісного нагромадження капіталу. Вона почалася на рубежі XVI-XVII століть і завершилася в 1720-х роках після посилення боротьби флотів західноєвропейських націй з піратами.


То що ж це? Ера? перерозподіл? що за фігня?... мій запалений ромом мозок не надто хоче в цьому розбиратися. Він хоче грабувати і палити АГР! але спробуймо.

четверг, 12 мая 2011 г.

Недоречні думки

      З кожним днем від Великодня, день стає все більшим, ніч поступається правами "радісній порі".

Радості правда в життя "деяких" індивідив це не привносить, так само як творчого натхнення (судячи з кількості дописів в блог).

Та все ж хто я такий щоби йти супроти змін? ... Вічно невдоволений республіканець! ...мабуть


понедельник, 2 мая 2011 г.

Країна "дітей"

"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського".
Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.



   Декілька днів подорожуючи Україною (Київщиною, Полтавщиною, Сумщиною) я спостерігаю за природною красою і природнім сумом. За змінами і руйнаціями, за дитячістю людей, що тут живуть.

среда, 20 апреля 2011 г.

You gotta stop drinking

You gotta stop drinking that wine sonny boy
If you don't stop drinking that wine It's gonna poison your mind  (с)


Часом нам всім треба перестати. Перестати пити, перестати любити, перестати сподіватись і йти до цілі. Перестати поринати в відчай, перестати самокатуватись. Перестати зловживати алкоголем, наркотиками, чаєм, телевізором, комп"ютером, здоровим способом життя.

Часом нам всім треба перестати...

Бо це отруює наш розум...

От тільки коли?

суббота, 16 апреля 2011 г.

У тебе є все (іронія?)

     У цій країні, у цій державі, в відображенні у дзеркалі твого ... обличчя. Є все, що може тобі знадобицця. Високі університети вищої науки, роботи пристижні - хоч в крові по лікті руки, є природи прекрасної простори й багацтва - вирубка лісів з ними не зможе зрівняцця, ресурсів багато, птахів і звір"я ... А також розваги для твого внутрішнього Я: клуби, танцполи, бібліотеки. ТіВі цілодобове, низькій проценти іпотеки оО ... Усе наче є - не нігерія не конго. Немає повтань, немає терактів, жертв від цунамі землетрусів виверження вулканів... пекельної спеки чи сильного холоду, ураганів з жіночими іменами і опадів.

    Як бачимо усе чудово і файно, якщо погано можна випити спирту він продається в супермаркеті. Якщо дуже погано піти в паб і там подивитися футбол (бажано якогої сильної іноземної команди за яку вболіваєш). Якщо щ ебільше погано завести собі тваринку протилежної статі. В тебе є все?


"Ох бояриня, червлена губами, красою люба - чого тобі ще треба хороняка?" (с)