четверг, 22 сентября 2011 г.

Життєдайне життя - або як я шукав сенси

Кожен продукт відтворення цієї статті це витвір мого напів в'янучого під промінням алкоголю мозку, тому не варто дивуватися невдалою сутністю сенсів цього буття.

Початок
      Все почалося буденно і звично з питяння "як?", з поглядів в невідоме і бажання відкрити і пізнати, зрозіміти, навіщо, чому і коли. Цей світ не булував питливі розуми відкритістю знань, натомісь пропонував чарівної вигодливості загадки, відгадки на які сулили як найбільше світове панування, а якнайменше трохи няшок і відповідь куди іти.
      Отож озброївшись питливим розумом та бажання віднайти втрчене я почав свій пошук. На шляху траплялися різні буденні речі, розбавлені філософським сприняттям світу, емоції, вир яких намагався кинути мене на рифи забуття і мракобісство, темна вуаль якого пропоновала швидкі розгадки буття.
      Все було нове, все було чудове і споглядання унікальності кожної хвилини відбивалось унікальністю відчуттів у душі і мозку. Кожна ідея спрималась радістю, кожен крок, кожна мить. Все дихало унікальністю і не було  в цьому світі звіданих кутків, я повертався у ліжко і не знав де воно і навіщо. Так було на початку...



среда, 7 сентября 2011 г.

...буває

Зовні

    Звичайна сірість, буденність і невиразність. Споглядання швидкоплинності часу. В мені немає смаку, мій одяг зливається з фоном, хіба-що виділяючись помятістю. Моє мурчання тане в світі двигунів.
    Погляд сканує вологість, сухість чи пил асфальту, слух не може сприйняти виразну частину звертання танучи і розтрачуючись на пошкоди навколишнього середовища.
- Перепрошую, ви щось казали?
    Я такий як сотні тисяч вічно самотніх невдах, які шукають, або вже знайшли якусь роботу, де вони проведуть рештки свого життя. Я п"ю чай, бо без роботи не вистачає грошей навіть на портвейн. Я сиджу в темній кімнаті бо і світло і комп жеруть забагто енергії. Я вічно хочу спати, але завжди лягаю під самий ранок.
   Зовні я такий само як ви, середньостатистичний громодянин. Середньої гівняності одягнений, ненадто задрипаної бідності хлоп. Повільна хода, сутулість в плечах. Як інші. Скоріше стати... Можливо так і треба...