сповідь

   Простіть мені святий отець, бо я згрішив...

 

   Минуло вже 92 днів з моменту останього допису в блог. Всі думки і почуття, всі страждання, надії, сподівання і можливі откровення, я вливав скрізь, лише не сюди. І думки свої лив в вуха, що можуть слухати. Та чи знаю я істину, отче вседержителю? о ні 

літо?

  Літо, сонце, вода, пісок. Відпочинок. Спека. Радість, всепроникаюча в серця і бажання темного люду. В північній півкулі завжди так...

  З давніх давен повелося, що в місцях де сонце чимраз сходить над горизонтом на довше - або ж на менше. Люди надавали чіткого значення різним пора  року. Деінде сонце взагалі сходить над горизонтом раз на рік, а далі сідає за нього на пів року. В нас все простіше, але досі надто холодно, щоб вірити в якісь прості речі. Упорюватись травою ібоги і переживати власні минулі буття в новому відображенні дійсності. Нііі ... тут, куди важливіше страх відчувати, що смерть приносить з собою щось темне, потаємне, вологе і холодне. Бездіяльне.

   Колись давно в далеких районах московського царства, а тоді все московське цартсво було далеке. Багато селян перезимовували як медведі. Вони спали весь день і ніч і вставали лише щоб поїсти трохи хліба і випити води і можливо протопити піч. Так вони берегли сили і тепло. І зимували місцями. Коли приходила весна і сніг навколо помешкання роставав, вони вилазили і знову були сповнені життя і радості.  Можливо саме тому весна і літо привносят в серця люду всього світу полегшення і радість. Хоча як взимку так і влітку більшість із нас корпить на роботі в чеканнях відпустки на пару тижнів. Щоб з"їздити  кудись типу чорного моря.

 

Сум

   Більшість людей не розуміє природу суму, взагалі сум в деяких культурах вважається абсолютно негативним і навіть гріховним. Сінто вважає первинним станом людини щастя і радість. Християнство - смирення. Сум має виникати як реакція організму на досить незручні суттєві подразники духовних чи фізичних сфер. Сум - це коли тобі немає що їсти і ти відчуваєш голод, це коли ти втрачаєш близьких і відчуваєш неминучи зміни і дискомфорт порушення зони комфорту. Сум це НЕ коли ти сидиш і дивишся в вікно і розумієш, в вищих філософських поняттях життя тлєнне. Житят насправді одне з найчудовіших витворів абсолюту варіацій. Нейвеличніший здобуток як мінімум цього куточка галактики і шалена удача, що ти живеш саме зарз і саме тут і при цьому являєшся Розумним, аналізуючим і думаючим організмом. Витрачати принаймні хвилину цього дару на сум - гріховно...

   Так думає більшість... 

   Сумні мелодії, сумні настрої і мотивації, книги, вірші, творіння. "Мистецтво ніколи не витікає зі щастя" колись сказав хтось і був забутим. Але зрештою нащо людству сумне мистецтво? Що суттєвого творив негатив?  що суттєвого можуть дати песемісти і негативи? Коли ваш настрій більше тижня знаходиться за межею обєктивно щасливиого мислення - вам варто лікуватись.

Також варто лікуватись якщо ти гей. Непогано б було лікуватись якщо ти розумово відсталий. Не підпадаєш під ГОСТ. лікуватись взагалі варто всім неугодним. Політикам, феміністкам, сєктантам, продавцям фігні коло метро.  Тупим малолєткам. персонажам відєо з ютюба. Вилікувати! Все це треба вилікувати бо це є лиш відгомоном армагєдєцу реально нормального людства який гряде, як казав бомжуватий на вигляда пророк ще в древньому римі КІНЕЦЬ ВЖЕ ЗОВСІМ БЛИЗЬКО! 

   Не стверджую щ осум і має бути обєктивною нгрмальністю, але якщо здерти з лиця землі всі тіні то що залишитсья? Просто є люди що відповідають йому, жителі тіней що знаходятсья в його променях постійно. І навіть боги що живуть лиш там і приймають під своє бридке крило найгірших членів соціуму) . Це не я ... Але все буває.

...ШТОРМ

   О ви коли не будь потрапляли в справждій шторм. В бурю природи що може своєю силою зламати людей, будівлі, міста і всю землю обітовану наче туалетний папір і викинути в смітник буття? Якщо ні, то ви ніколи не бачили справжні очі вашою люблячої матері, що може гніватись, ніколи не відчували всіх почуттів захоплення і розпачу, коли в метрах від тебе вдаряє розряд блискавки, сила якого могла перетворити тебе на смердючу калюжу блювоти чи на дауна до кінця твого життя...

о дай нам, о дай нове дихання

    Так завжди б нам хотілося просто могти, так завжди б нам хотілося просто зуміти, із будь яких поразок виходити без втрат, із будь яких втрат виходити на нові шляхи.  Не бачити минулих гріхів минулого гоніва, ніякого суму, лише шлях попереду - ром в горлянці і спяніння мозку, що веде вперед до нових звершень. Вони заствляють нас шукати нові мрії, нові шляхи, або сталу мрію не спотворюють нашарування невдач. Навіть якщо невдачі і були то лиш вдачі залишаються на нашій памяті, гарні враження розкішні історії нічого сумного нічого тупого нічого гонівного ... нічого ... нічого?

Так ми і прямували б якби не ...

Якби не рандумно мінімальна вибірка щасливчиків) хє хє, встань встань солоной стіною, за спиною вітер і крики чайок! хей екіпаж за мною! Нас же знову земля зустрічає! 

 

...свята?

   В колонках тихо чутні звуки дощу і вогнища... і самотній черговий опус DustinА O'HalloranА прикрашає темну пустку кімнати. Неможливо відчути того що немає, та лиш те що є, може залишати все нові і нові рани в вашій душі.

  

   Ця зима почалася, мило засніжені райони вночі під морозом сяяли міріадами вогнів, сніжинки блищали мов давні прикраси в вогнях київських ламп. Я бігав кур"єром розносячи книжки різноманітним людям, в поті що замерзав на морозі і в утомі, що позбавляла смутку та буденних думок. Є лиш завдання що ми маємо виконувати немає ніяких - а чим би ми могли стати? А що би могло бути? Зараз! прямо зараз щось від тебе суттєво необхідно, виконання якогось завдання, а його провал пришвидшить насттяння зовсім незручних наслідків.

   Так я і бігав. так я і ... жив?  Здається іноді відсутність творчості знищує і деградує наше єство. але що як сама творчість і відсутність роботи деградує нас з середини. Що як сама думка є побічним процесом. Що заважає нашому щастю і адекватній оцінці зовнішнього і (О боже хіба він існує?) внутрішнього світу. А що як.. .  - чому? я знову вихідний і знову відпочиваю, знову наливаю в чарку щось смашне зі смаком ананасу слухаю звуки дощу вогнища і дастіна охолларана... і знову з"являються думки і побажання мрії і апатії, депресії і самокопання. Саморозвиток....?