Кожен вечір я помирав...

...і кожного ранку народжувався знову. (с) БК 

   Вам ніколи не здавалось, що та людина, якою були ви пару років тому зовсім інша. Вона думала зовсім не так, обирала зовсім не ті рішення, які би обрали ви, зараз.

Ви ніколи не думали про щось важливе і необхідне ввечері, засинаючи... довго ваш мозок не давав вам спокою, щось дивовижне лізло в голову - геніально! не забути б, завтра зранку запишу. А зранку ви ні про що і не загадали.

   Щоночі я довго ворочаюсь у ліжку. Я вдивляюсь у темряву в її цікаві пульсації. Я усвідомлюю, що не існує такої штуки як темрява, просто недосконалість мого зору не може розрізнити навколишню дійсність попри настійльки малу присутність світла. Я бачу як пульсують кришталики ока посилаючи в мозок хаотичні спалахи основних кольорів, міліарди червоненьких спалахів. Я мружу очі і бачу теж саме, розплюющую, заплющую - теж саме.

   А далі в мозок починають лізти думки

день

Я не буду пояснювати чому я не люблю восьме березня і інші соціально стандартизовані свята. Вже пояснював, вже гнав, всім байдуже і мені. просто зі святом всіх, скоро весна...

а весна буває чорною...

...не як завжди

   Я не пяний, як завжди буває. І нове одкровення не привносить в мій розум наркотичне опяніння чи шаманський транс. В ці 4 години ночі, коли за вікнами лунає довгий весняний дощь і весь залишковий сніг розтає в кисіль і стає брудним мов привокзальний бомж, в цей час на душі найбільше спокійно і хочеться писати про те що людство приречене через свою внутрішню оцінку буття.

    Я завжди намагався бути до дідька чесним із своїм невидимим читачем, виливаючи на очі нестримний потік світоглядних роздумів шизофренічного мозку. Текс здобрений синонімами і занадто приправлений порівнянням, мав яскраво описати цю лінію свідомості з мого Я у ваше... Не все правда трапляєтсья так як бажано. Я не навчився за декілька років розкішно грати блюзи на харпі. Не став гарним музикантом гри на гітарі. Не отримав колонку в журналі, не випустив збірку віршів чи оповідань. Я не маю впевненності, а головне злості і пафосу іти далі, напролом - до мети, усім на зло! Абодай вдавляться яскраві журналюги своїми статтями, розкішні автори віршів римами, а новий десяток письменників своїми еротичними описами порнографічного змісту чи політичною заангажованістю рядків. хай вдавляться політики своїм баблом, а люди захлинуться від власної жадібності, і хай кожен трахає себе сам кол изахоче трахнути когось іншого... ну. Але так як цього явно не здіснитсья я можу трахати всіх інших у рядках свого світоглядного блогу сповненого емоціями і викриками скільки мені заманеться.

Можу розказувати про велич і культурну спадщину народу, про можливі шляхи розвитку політичної спрямованості і розвитку держави, про те що всім потрібно робити. Ха ! Але ж в мене немає ні докторського ступеня з цих питань, ні досвіду, ні вміння - скажете ви і будете цілковито праві. Вам абсолютно немає нащо слухати мене. Ви маєте слухати того кого слухали завжди - Інших таких само тупих мудаків і думати що це сказали саме ви. Енджойфол

   Дивлячись в світи глубоководної риби, яка майже не користується зором і абсолютно впевнена, що таких істот як люди не існує, можу сказати, що люди проміжна ланка, якій так сильно потрібна вигадана благодать бога і яка всеж так сильно стараєтсья в нього не вірити. Коротше тупа ланка парадоксального ірраціоналізму. 

П.С. Зробити інгаляцію спиртом чи що?

***

Відсутність таланту не компенсується напором і намаганнями. Вроджені вади дають старт і якщо цей старт на тисячу кілометрів раніше то навряд ти прийдеш до фінішу першим.

Заповнення власної ніші можливостей і меж самовдосконалення збереже нерви і не розіб"є мрії.

Зрештою лише нікчемність і оптична ілюзія породжена мозком, дозволяє існувати такій недосконалій формі життя в настільки унікальному середовищі як наша 3 тя від Сонця планета.

Блаженність адреналінового сну

У відповідь на стресову ситуацію, біль, подразнення і намагання організму уникнути дратуючого чинника в кров з дивною силою виділяєтсья адреналін розноситься по всьому організму і штурхає мозок твердим гострим носком свого черевика- штрикає, штрикає ШТРИКАЄ МЛЯТЬ!

ПРОКИНЬСЯ! РОЗДУПЛИСЬ. ти відчуєш зліть агресію, повне відчуття енергії що буде заглушати біль казати тобі БИЙ АБО БІЖИ, БИЙ АБО БІЖИ. І ти вдариш або побіжиш.Ще раз ще ще ще ще ще ще ще ще ШВИДШЕ МУДИЛО!

Заглушені голоса і чітка логічна послідовність дії, завжди би так, більше би ненависті, більше швидкості більше адреналіну. бий і біжи. Согодін ти маєш вижити - завтра не існує...є

до сраки

Усім до сраки на не здатні до здійснення мрії мудаків, яскравих невдач сповнених дійсностю блаженних виродків соціальної драбини. Всім пофігу на інакші оболонки, на друзів, знайомих, коханих, всім посрать на сім"ю і колЄг. Єдине вартісне і існуюче в цьому моменті неповторного мутаціонного життя - ЦЕ ВЛАСНЕ Я!

Усім до сраки твої здобутки, надії і сподівання, твої переживання, нерви, слова, крики, ба навіть постріли у власну голову чи привселюдне самокатування. Так можливо тебе нагородять 2-3 неохочими, нещирими, награними зойками, коли ти своїми неподобними діями увірвешся у чиюсь вранішню зону комфорту. ТАК! я тут їду ледь виспаний на роботу, а якийсь ідіот кидаєтсья під потяг -ЙОЙ! От дибіл!

Усім до сраки національна свідомісь, автентичнісь, обранісь і політичні програми, за якими через 5 років ти станеш невразливим соціально забезпеченим ідеальним членом суспільства з 3 діточками, дружиною, будинком, машиною, килимом на стіні і навіть без жодного кредита на електротехніку.

В цьому світі вічної боротьби з болем, нудьгою, сумом і рештою постійно повертаючихся незручностей, зарадити яким може хіба що опіум в великих кількостях внутрівєнно, єдине на що людям не насрати є власне величезне почуття важливості.