пятница, 25 ноября 2011 г.

...хм

Ненависть до людства, яка проростає з ненависті до себе, має наштовхнути мене на думку, що ненависть до людстав не є основопологаючою в моїх дописах. А ненависть до себе має змінюватись на любов. Тоді і дописи стануть білш цікавими. І теми більш необхідними...



четверг, 3 ноября 2011 г.

Суміш роздовбаної простоти, або як пливти за течією.


   Я дивився на 100 гривень, що мені дала мама, для купівлі мишки та чехла на стільник. В цілковитому срачі стола, вони виглядали так само безсенсово як і навколишня атмосфера. Папірець нічим не кращий за повістку в воєнкомат, листки зі значеннями карт таро, скомкані чеки з супермаркету чи інструкцію до підсилювача електро-акустичної гітари. Валютно-грошові позначки, які втім заробив не я. Ще одне підтвердження моєї жалюгідності й безсенсовості. 

      Ласкаво просимо

   В цілковитому світі ілюзорності, мерехтіння вогника лампи розжарювання здавалося сонцем. Іскрою з якої зароджується все живе, включаючи мої теперішні думки і страхи, минулого і майбутнього. З прочиненого вікна пахло простою вечірньою свіжістю вулиці, доринало шурхотіння дерев і невідомих науці істот, що копирсались в дійсності (коти, собаки і п’яні люди).
   Десь глибоко всередині зароджувався сумнів… Він сумнівався в існування великої кількості людей за вікном, у вранішніх заторах, у робочих однакових буднях, у сірій масі, у осінній депресії, у неминучості кінця, у неможливості змін, у існуванні егоїзму, заздрості, злості, добра, нігілізму, ірраціоналізму і дуже сильно в альтруїзмі. Правда він допускав існування майже всього попереднього, якщо не було би на світі останнього.

    Ці думки проносились в голові вириваючи шматками, клапті дійсності, буденності і нагальних потреб. Вони несли в далечінь і змушували споглядати велич масштабу. Я сів на диван.

    Ти можеш піти в будь якому напрямку, адже Київ центр цього маленького всесвіту різних барв під назвою Україна. Вибай що хочеш: захід, схід, південь чи північ. Ти усюди непотрібний.
Тут більше новин ніж людей, більше краси ніж її нищення, більше байдужості ніж ницості і більше доброти ніж тобі могло би здатися. Хоча постривайте… Ну, якщо ви жид, чи хач, чи мент, чи неформал, чи інакомислячий – можливо і менше. Якщо ви будь хто інший, якщо ви невдаха.

Я подумки йшов по пустій і розбитій дорозі. Дороги тут особлива пісня, коли співають про все що навкруги, а не про те що під ногами. Йшов подумки вже котру добу зупиняючись в посадках для нічлігу. Все вперед не знамо куди, подалі від того у чому я сумнівався. 

      Та сумнівався я в собі