Суміш роздовбаної простоти, або як пливти за течією.

   Я дивився на 100 гривень, що мені дала мама, для купівлі мишки та чехла на стільник. В цілковитому срачі стола, вони виглядали так само безсенсово як і навколишня атмосфера. Папірець нічим не кращий за повістку в воєнкомат, листки зі значеннями карт таро, скомкані чеки з супермаркету чи інструкцію до підсилювача електро-акустичної гітари. Валютно-грошові позначки, які втім заробив не я. Ще одне підтвердження моєї жалюгідності й безсенсовості. 

      Ласкаво просимо

   В цілковитому світі ілюзорності, мерехтіння вогника лампи розжарювання здавалося сонцем. Іскрою з якої зароджується все живе, включаючи мої теперішні думки і страхи, минулого і майбутнього. З прочиненого вікна пахло простою вечірньою свіжістю вулиці, доринало шурхотіння дерев і невідомих науці істот, що копирсались в дійсності (коти, собаки і п’яні люди).

   Десь глибоко всередині зароджувався сумнів… Він сумнівався в існування великої кількості людей за вікном, у вранішніх заторах, у робочих однакових буднях, у сірій масі, у осінній депресії, у неминучості кінця, у неможливості змін, у існуванні егоїзму, заздрості, злості, добра, нігілізму, ірраціоналізму і дуже сильно в альтруїзмі. Правда він допускав існування майже всього попереднього, якщо не було би на світі останнього.

    Ці думки проносились в голові вириваючи шматками, клапті дійсності, буденності і нагальних потреб. Вони несли в далечінь і змушували споглядати велич масштабу. Я сів на диван.

    Ти можеш піти в будь якому напрямку, адже Київ центр цього маленького всесвіту різних барв під назвою Україна. Вибай що хочеш: захід, схід, південь чи північ. Ти усюди непотрібний.

Тут більше новин ніж людей, більше краси ніж її нищення, більше байдужості ніж ницості і більше доброти ніж тобі могло би здатися. Хоча постривайте… Ну, якщо ви жид, чи хач, чи мент, чи неформал, чи інакомислячий – можливо і менше. Якщо ви будь хто інший, якщо ви невдаха.

Я подумки йшов по пустій і розбитій дорозі. Дороги тут особлива пісня, коли співають про все що навкруги, а не про те що під ногами. Йшов подумки вже котру добу зупиняючись в посадках для нічлігу. Все вперед не знамо куди, подалі від того у чому я сумнівався. 

      Та сумнівався я в собі

        Збиті ноги, набуті болячки, брудне волосся і одяг, довга щетина переростаюча в бороду, очі сповнені байдужості і потріскані губи.

Результати пошуку неважливі коли ти не знав що шукаєш, результати пошуку руйнування коли ти ідеш, адже ти залишаєшся на місці. Ти пливеш за течією ти… 

      Безсенсовість

      Спробуй но що-небудь змінити. Встань з дивану, дуй у ванну, так. Почисть зуби, помий голову і душ. На кухню, на сніданок вівсянку з фруктами, свіжий зелений чай. Вдягайся – і не забудь причесатись! Давай на вулицю – шукай роботу, шукай сенси, знайшов? Молодець! Працюй, пахай, лізь вгору. Зміг? Молодець! Повтори попередній курс. Ще раз. Ще раз. Ще раз… не вийшло? Що ж мабуть ти досягнув того що міг. Не забудь завести жінку і діточок. Розвивати своє я, ходи до театру, пиши вірші, роби власний сайт, їзди по країнам світу, купи собі музичний інструмент, читай розумні книжки, пиши власний блог, РОЗВИВАЙСЯ! Зміг? Молодець!  Продовжуй в тому ж дусі. Передай настанови своїм дітям, не забудь заплатити за їх коледж і університет. Відпустити коли вони захочуть піти і не нарікати якщо вони не захочуть повертатись. Живи власним життям і зроби все що можеш! Вийшло? – вітаю ти бидло .. ти безсенсовість… я пожартував?

     Хтось скаже, що не важливо куди ти йдеш, якщо цікавий сам шлях, хтось, що важлива лише мета байдуже на шлях. Дехто погодиться, що не має сенсу мета коли шлях до неї такий паскудний, а хтось скаже: «В цьому весь смак! Це робить мету ще кращою по досягненні». Можливо, досягнення мети лиш спроба уникнути безсенсовості, можливо рух бажання жити. 

     Ми знаємо напевне лиш одне. За ці 100 гривень мені треба купити мишку і чехол на стільник.