суббота, 16 марта 2013 г.

...ШТОРМ

   О ви коли не будь потрапляли в справждій шторм. В бурю природи що може своєю силою зламати людей, будівлі, міста і всю землю обітовану наче туалетний папір і викинути в смітник буття? Якщо ні, то ви ніколи не бачили справжні очі вашою люблячої матері, що може гніватись, ніколи не відчували всіх почуттів захоплення і розпачу, коли в метрах від тебе вдаряє розряд блискавки, сила якого могла перетворити тебе на смердючу калюжу блювоти чи на дауна до кінця твого життя...





   Я побував в немилості породи приблизно в дюжині років мого вбогого життя, то було пахнуче скошеним сіном поле повне співів саранчі і пурхотінь метеликів і солодких запахів. Хрєн зна звідки налетіли могутні велити хмар, що скидались на древніх язичницьких богів, вітер що міг зірвати мене з місця і кинути на півметра і блискавки, що мов списи протикали небо і потужно врізались в будь-яке величівше над степом єство.  Я був у захваті, я хотів бігати кричати і співати славу богам, я хотів вдатись в неістовство барсерка і з хаосом цієї погоди влитись в божевільний рандум природи, що карала і оросила поля життєдайною волого... Нажаль мене спинила моя бабуся що вскричала ДУРНЮ ХОВАЙСЯ... і я ховався і чекав і повільно йшов замість того щоб стрімголов бігати під ураганом що здіймав всю солому навкруги і відносив вдалину дощ, що прибивав пилюку і пах озоном... я ішов ...

   Я не потрпляв у шторми на морі хоча предвкушав їх смак і можливості їх хаос велич хвиль і силу ... я не потрапляв в шторми на землі, бо землетруси рідкі гості моїх широт...

   Я потрапляв лиш в шторми почуттів, що вихром проносились в моєму серці і свідомості. Вони були все такіж розкішні як і колись. Карали непідготовлених, виблимували списами блискавок, вбивали, несли вологу і темрявою окутували всю свідомість... Буря депресняка втрат і невідчутих можливостей, буря невдоволення і почуттів, буря  застарілих комплексів, що виливались і істєріку, удари голови об бетон і рук об асфальт. ДепрєсняК, безнадія, безвихідність я так довго блукав в цих штормах що навіть виходячи на сухе місце... споглядав його наче ОКО шторму... Знаєте в самому центрі урагану часом буває затишна місцинка де люди можуть подумати що все минулось. В цей час вони не можуть відчути, що ж таке їх могло бентежити, що ж вони мали побачити в кінці, які події мали промайнути перед їх очима в цю хвилю затишку і тоді РАЗЗЗЗ ти крутиш штурвал і ...  ..і ....


Комментариев нет:

Отправить комментарий