Lost dreams

   Або втрачені мрії … проштрафені надії, просрані сподівання й просто - фейлові  думки… 

    Щоб не руйнувати саму творчість натури хотів вставити першу з фоток з гугла по цьому тегу… але перша фотка була з теми «УРОК -КАК СДЕЛАТЬ КОЛЛАЖ"ПОТЕРЯННЫЕ МЕЧТЫ"» ТВОЮ МІОКАРДУ! Цього вже вчать! … можливо скоро в школах буде урок образотворчого мистецтва:

-         -  Дітки сьогодні ми вивчимо як зробити колаж “втрачені надії”… 

   Щож, я не про це…я взагалі про них… про всі наші мега фейли і жорстокі помилки … 

   О не брешіть хоча б мені! У кожного в житті вони були і вклали щонайменше ОСЬТАКЕННУ цеглинку в нашу з вами сутність. 

   Щожжж вставлю другу фотку і ми почнемо.

    Перші наші надії і сподівання руйнуються в ранньому дитинстві:

-Синку я не зможу купити тобі такий самий (велосипед, мопед, пістолет, солдатика, машинку, паровозик, приставку, комп’ютер, конхвєт, дідько підберіть таки щось! ) як у твого приятеля ( можна вставити будь, яке  ім’я).

- О НІ! (плач). НУ КУПИ!... (повторення зі сльозами)

… щось таке…  

    Далі ваші надії руйнуються коли дід мороз, в котрий раз не приносить вам під ялинку те, що ви так сильно хотіли (велосипед? Цицьки Памели Андерсон? СВІТОВЕ ПАНУВАННЯ!?)  … підлий неіснуючий персонаж.

     Найсексуксуальніша (чорт ви навіть такого слова в свої то десяток років не знаєте) однокласниця не звертає на вас уваги (або звертає (для альф), але вона явно не (ось так крута тьотька з порнихи батька))… 

     І далі, далі, далі… школа – лайно, універ не краще, освіта- фуло, робота – хоч могла бути і важча та не те .. або її немає, або ви комбайнер в селі Забухрикіно, поф … життя?  – Та, яке життя? … 

     Всі ваші надії просрані, або хоча б частина з ваших надії (що не може мене повного лузера не радувати).

     Так чи інакше, всі ці фейли впливають на вас… Візьмемо хоча б Ніцше: Все що не вбиває робить нас сильнішими.

Але це для війни. А в реалі всі наші фейли змінюють нас, формують. Чи в кращу сторону спитаєте ви мене (себе)?  

Хто зна… думаю ні, але якби їх не було все життя нагадувало б хрєнову казку:  сітро щодня, наркотики - які не вбивають братів, дівчата з великими цицьками готові на все що не побажаєш, гроші що падають з неба. 

    Замість того - нас так чи інакше тицькають носом в сіру реальність, хоча, дехто надто тупий, щоб від одного удару носом щось зрозуміти , доводиться пару разів, або життя на нього забиває і знаходяться милі і оптимістичні до кінця люди. ДІДЬКО! 

    Все це сумно. Але реальність в тому що нічого не дається даром і лише наше старання, розум і можливо данні дозволять нам досігти дитячих мрій… але чи залишаться ці мрії нашими доки ми будемо їх досягати… не знаю.

Щось таке я і хотів вам сказати…