літо?

  Літо, сонце, вода, пісок. Відпочинок. Спека. Радість, всепроникаюча в серця і бажання темного люду. В північній півкулі завжди так...

  З давніх давен повелося, що в місцях де сонце чимраз сходить над горизонтом на довше - або ж на менше. Люди надавали чіткого значення різним пора  року. Деінде сонце взагалі сходить над горизонтом раз на рік, а далі сідає за нього на пів року. В нас все простіше, але досі надто холодно, щоб вірити в якісь прості речі. Упорюватись травою ібоги і переживати власні минулі буття в новому відображенні дійсності. Нііі ... тут, куди важливіше страх відчувати, що смерть приносить з собою щось темне, потаємне, вологе і холодне. Бездіяльне.

   Колись давно в далеких районах московського царства, а тоді все московське цартсво було далеке. Багато селян перезимовували як медведі. Вони спали весь день і ніч і вставали лише щоб поїсти трохи хліба і випити води і можливо протопити піч. Так вони берегли сили і тепло. І зимували місцями. Коли приходила весна і сніг навколо помешкання роставав, вони вилазили і знову були сповнені життя і радості.  Можливо саме тому весна і літо привносят в серця люду всього світу полегшення і радість. Хоча як взимку так і влітку більшість із нас корпить на роботі в чеканнях відпустки на пару тижнів. Щоб з"їздити  кудись типу чорного моря.

 

   Безкінечне море чи океан, які так дивно впливають на людське серце і самопочуття, просто цілковито приманюють більішсть офісного планктону по гарячим квиткам на турецькі чи египетські курорти. Наша українська діаспора відпочинку чорного моря підпорядкована жадібним українцям, їбанутим татарам чи  зовсім дивним іншим національностям, просто не може надати ту ж низьку ціну за необхідну якість.

  Ми краще поїдемо в Дубаї по низькій собівартості підставляючи наші дупи повстанцям. пф наче ми злякаємось якихось чорнодупих з автоматами і коктейлями сеньйора Молотового. Кх ми і самі можемо їх заварганити. А вілтку в 1 місць з купи втикань на роботі ми хочемо відпочивати і саме це має забезпечити нам все інше. ТОДі ПІШЛИ НАХ! 

...я повільно потягую авторське змішане з вишневим прохолодним соком. Коктейль сродні мохіто що варто попивати ніщєбродним алкоголікам на пляжі. Щось схоже віддалено на вишневий ель а смаком на вишневий гавноель з пузатої бочки. Ми тримаємось довго та не можемо встояти перед напором цивілізованості світу. Наші серця сповнені бажань і легких похотей. Ми хочемо сонця тепла і щирості. Дівчину в засмаглому купальнику, що буде оголяти майже жадано тендітно прекрасні перси. Нам байдуже як це усе здійсниться і вже не до свободи вибору, щастя країни чи автентичності мовного середовища. Ми прості працівникі офісів автомайстерень чи забігайлівок просто хочемо влітку звільнитись від оков буденості які навязує соціум. І сваме вікно в звільнення від буденості цей соціум щиро нам предоставляє. ось воно. Залишилось оформити пару парерів... пару паперів