суббота, 27 августа 2011 г.

Відчинене вікно

    Мені завжди здавалось раніше, що з настанням темряви за вікном, неначе густий туман пітьми намагається втиснутись в кожну щелину квартири. Пролізаючи в будь-який отвір і заполоняючи всесвіт темрява наступала зупиняючись, правда, перед вогнем, чи іншим джерелом світла. Стіни чи вікно могли затримати, як темряву так і світло. Вони завжди були нейтральними - лиш перешкодою, опором. Для світу який хотів дістатись до мене, чи для мене щоби я не міг дістатись до світу. Я замикав вікно, вимикав світло і споглядав як потворно звиваючись, неначе шматки вічності, в кімнату заповзала ніч...

    Та зміни відбуваються завжди і всюди, з будь-ким і будь-де...


    Тепер я люблю залишати вікно відчиненим. Скрізь отвір в стінці бетонної коробки долинає знадвору настання вечора і ночі. Шум машин на відстані не помітний вдень. Музика цикад, голоса випадкових перехожих... і запахи, вечірні долинають до кімнати разом з тим як заповзає вечірній звук і саме тіло ночі вповзає в кімнату, швидко і впевнено. Краще ніж через щілини...

   Мені подобається відчувати зміну пори року, як літні ночі повільно але впевнено починають віддавати ароматами осені. Як в осінній ночі вловлюються аромати зими. Відчувати зиму прохолоду на щоках прокидаючись ...втупивши погляд в прочинене вікно.

   ...світ стоїть на місці і зривається так само швидко як стоїте на місці і змінюєтесь Ви. Час звивається завірюхою навколо... в прочинене вікно може заповзти все що завгодно, а пустка коли-небудь може заглянути в вас.
добраніч

Комментариев нет:

Отправить комментарий