понедельник, 2 апреля 2012 г.

Танець всіх що шукають вбиваючи час

Перший допис принаймні зі свят.
Принаймні з тих принаймнів які я можливо планував.
Перший допис слухаючи лампову музику.
Перший допис сплячого на надувному матрці.
Перший допис невідомо про що. Але ясно для чого

хіба?

   За останні декілька днів (десятки днів) я думав про різне. Про те про інше, про сенси про відношення. Був там і сям. Бачив те ісе. І розумів що відношення фізичного і внутрішнього світу до духовнго не все що може мати значення для щасливого Ґепі енду. 

   Насправід мені просто хотілося так сильно, від того самого часу як я почав лікавати шлунок від Гастродуоденіту, напитися. Взяти бити і піти трощити мордаси тим хто більш щасливий ніж я у здоров"ї...



Але виявилось що все не так...

Виявилось що це милий і депресивний блог чувака з зашкалюючим ЧСВ. Чувака з низьким здоров"ям самооцінкою і попри факінг це зашкварюючим чсв. Я хотів бачити дива у інших - але чим для них є я? х.

*Маленький гітарний відступ що завершується ударом гітари об склянки і стіну*

    Я питаю себе нащо міліони з нас роблять ті чи інші вчинки - хах вони надіються на маленьке чудо. Моляться, вірять, думають, сподіваються. Купуючи щоразу лотерею, заводчи нові стосунки чи сідаючи за кермо - ми віримо. А коли пяні доїджаємо до дому то віремо що господь поцілував нас у саме чоло ще сильніше)  
    І навіть якщо ми не виграємо навіть3 гривні заплативши за квиток 5, заплативши за квіти і цукерки 50 і не отримавши секс, врізавшись на швидкості 120 в стовп і невиживши - ми все одно будем овірити. Що колись неодмінно нам посміхнеться удача, щастя і щирість.
Що у світ немає поганого і фігнового - що продавець неодмінно дасть нам пакет пофігізму чи оптимізму по доволлі низькій ціні і навіть з подарунком по акції.

Надія... може завдяки тобі я ще не повісився? хоча повіситись то не кошерно ....

Щож
на останок просто мила музика яка можливо і не задавала тему всім розмовам. Але яка так хоче щоб ми мали надію ... 




Комментариев нет:

Отправить комментарий