воскресенье, 11 декабря 2011 г.

Шизофренія, Значний депресивний розлад і Біполярний афективний розлад. Або як я шукав витоки творчості...

Шизофренія, Значний депресивний розлад і Біполярний афективний розлад
- Тебе нужно обратиться к врачу. (с) Константін

    Наш недовгий пошук натхнення ми почнемо з усвідомлення того, під дією чого створюється більшість творчого спадку нашої планети. (НАРКОТИКИ!!!!!!)
    Спочатку ми подумаємо про прекрасне, про радість, чаруючі миті і няшність. Але досить скоро зрозуміємо, що більшість з того що турбує наш розум, є від'ємними, з точки зору радості - змінними.
    Проблеми, важкості, розбиті серця, невдалі кохання, зруйнована дружба, звільнена посада на чудові роботі, померлі родичі, роздавлений вантажівкою кіт, творча криза, невдячні люді, програні змагання, зруйновані надії...

Art never comes from happiness. (c)

    На чорному від дощових крапель асфальті видніються тріщини. Розбита часом забудова невідомого промислово значення стоїть поряд. Волога розповзається тілами будинків, дерев і навіть прохожі, які ховають свої голови під куполообразними китайськими модельками зонтиків повільно мокнуть. Сірість заповзає у саме їх єство. Осінь з її ароматом смерті надходить через легені в самісенький мозок середньостатистичної людини - і ВУАЛЯ ... Осіння депресія.

   Мої психічні відхилення почались задовго до осмислення себе як частини соціуму, як людини, чи як адекватного члена суспільства. Я був малим щеням з підвищеною вагою, над яким так приємно було знущатися іншим дітлахам в школі. Бо ж треба над кимось знущатися - це сама сіль. Якщо ваш день пройшов, а ви нікого не образили то прожили його дарма.

   Замкненість не завжди грає на руку в соціальних іграх, а намагання мислити і фантазувати помножене на замкнутість, так точно, не грає тобі на руку. Доки ти літаєш в примарних світах макрокосмосу, чи опускаєшся до атомарних структур речовини - ти підвищуєш лише оцінки з хімії і фізики, а не ставлення оточуючих. Майже абсолютне віждчуження формує комплекси і штам суму. Лелей його самокопанням і він виросте до Значних депресивних розладів твоєї особистості...

   З чого все починалось


   Якщо ти просто довго говориш з дівченою на різноманітні приємні теми, це ще не означає що ти їй подобаєшся.
   Якщо ти читав багато романів про кохання і бачив про нього багато фільмів, це ще не означає що воно існує і тим паче одразу знаходиться.
   Якщо ти щось відчуваєш, тобі треба з чимось порівнювати - а якщо немає з чим порівнювати ти приречений на провал індентефікації.

    Коли ти вже поринув у депресію, єдине що зможе витурити тебе звідти чи загнати ще далі це (ЛІКАР ЄПТ! Кваліфікований фахівець психіатрії!) кохання. Тільки усвідомлення потрібності, необхідності і того що тебе цінують, зможе не лише підняти власну самооцінку, але і покращити самопочуття і настрій зруйнований обставинами. Взаємна підримка. Ня! ^_^

    Саме тут, перший раз, ти пізнаєш... :
- всі хочуть кохати і бути коханими, якщо ні - всі хочуть ЄБАТИСЯ (тілом чи мозком, байдуже);
- відносини двох людей - гра, яка ще важча ніж програні тобою соціальні ігрища, тож як ти можеш вийти з нової гри переможцем, якщо провалив попередню?
- всі люди різні;
- кохання існує лиш в суб'єктивізмі;

    Ти дізнаєшся, але не знаєш. Ти програєш, втрачаєш, страждаєш і розумієш! - якимось дивним чином, ці потужні емоції можуть змусити тебе творити, коли ти втрачаєш об"єкт виливу своєї енергії, єдиним по справжньому замінним обєктом є творчість. Ти пишеш грьобану купу віршів, творів, оповідань. Постиш невдалі рифмовані рядки на форуми, невдалі малі оповідання на конкурси. Ідеш, ТАК ІДЕШ в першу ж натраплену газету журналістом. Домовляєшся з редактором. Зясовуєш що журналістам треба безмірно бухати, бузмірно писати, безмірно  триматись у всьому цьому, і щей заробляти бабос. Продовжуєш, або тікаєш...

    Я втік, жалкую досі.


    Все це змушує тебе повірити, що щастя примарне, що є лише необхідність, мрії чи поставлені задачі але їх виконання не привносить задоволенння. Ти читаєш Шопенгауера!
Або ні...

    Твоя депресія прогресує, твій стан погіршується, твоя творчість вичерпується. Коли ти розумієш, що все стрімголов, або повільно крокує в небуття. Коли тобі неодноразово кажуть що пара лікуватися. А розвитку немає, бо все створене собою ти затираєш і руйнуєш...
Ти розумієш...


   Чого ми хочемо досягти в кінці?


Take me out
I don't start, I don't end
I don't change on my own
Take me out
I don't lose, i don't win
I don't do well alone
I alone, i alone, i alone

(с)

Що ж ми отримуємо в кінці, мій дорогий читач? Розбитість, спустошення, можливість творити небувалу, але лиш спотворену і часткову, від максимального потенціалу, творчість. Як Ванг Гог, який покінцив життя самогубством  ми стрімголов мчимося до прірви і можливо наше життя лиш моментний уривок, який досягне лиш того, що одна пісня, вірш, картина чи оповідь, промова чи відео, залишаться в усвідомленні людей. А можливо загальна безцільність і пустка.

Зараз я знаю лиш одне, що може покращити чи докорінно змінити все наше єство.

- Тебе нужно обратиться к врачу. (с)  


Іми просто слухаємо трек...

5 комментариев:

  1. тепер,тіпа,моя черга)
    особливо порадувало "Art never comes from happiness." (c)
    а в цілому порадувало все,але задовбалась читати ;)

    ОтветитьУдалить
  2. Бо я старався написати великий пост, я давно їх не писав.)

    ОтветитьУдалить
  3. я не вмію багато)
    вибач,до вас на "ви",чи на "ти"?)

    ОтветитьУдалить