среда, 14 декабря 2011 г.

Гуляючи по Киеву

    Сьогодні порушу традицію викладення котолюду, не тому що в мене закінчилась творча добірка моєї душевної тематики, а тому що хочеться дещо трохи змінити і пробувати написати про відокремлені від власних переживань речі. (Це неможливо чувак!) Зрештою в наступній малій статті я думаю повернусь до сталих традицій.

   Коли в ногах відчувається втома, кінчівки холонуть від осіннього вітру, а сірість хмар затягує найсвітліший день в меланхолійний вечір, неодмінно захочеться сісти в теплу лампову маршрутку, затулити вуха музикою і споглядати в вікно моментні осінньо-зимові пейзажі.
   Навряд після закінчення важливих справ, що стояли в списку на сьогодні, в голову прийде думка: "А чому б не звернути на зовсім незнайому вуличку, ведучу в невідомість", пройтись кудись вглиб житлових масивів центру міста. Вештатись маленькими вуличками і закутками, знаходячі заховані в підвалах кав"ярні, паби чи привітні сквери. Поринати в дивну історію свого міста, а потім звернувши не туди раптом опинитись у Львові, чи в привітно маленькому провінціальному європейському містечку. Бруківка і старі будинки замикають маленький сквер, тут немає шуму машин, і самих машин теж, маленький дитячий майданчик, відсутгніст ьсміття і вікна за якими можна розгледіти квартири з такими високими стелями. Може саме тепер потрібно затулити вуха музикою? 


       Часом знаходиш дещо незвичне. Знайомтесь це Ребе. В моїй голові не вкладається сенс цього примітивного малюнка, зфотканого мною на мобільний з іншоїсторони дороги (вибачаюсь за якість). В голові одразу виникає. Пташка... ребе ... Ребет - це пташка з англійського! точно прибрати одну букву - ха який жарт. Стоп. Ребет з англійського це кролик. то до чого тут пташка? Чому вона в пейсах? Чому ребе має бути саме пташкою? ...Щож я так і не зрозумів. Мабуть глибина цього шовіністичного жарту навіки залишиться на тій малій одинокій вуличці де я знайшов це графіті.  (через пару годин після допису хтось пояснив мені що це Курочка ребе...дідько)

    Зрештою, для чого я це все пишу? Для того щоб зрозуміти, що потрбіно більше гуляти, чи для того, щоб усвідомити, що дивні і несподівані речі можна знайти, якщо просто відійти з давно прокатаної стежки і зазирнути за пагорб?... Ще Тайлер колись казав, для того, щоб знайти щось нове, треба позбутись старого. Мабуть треба просто ще проглутись таким знайомим до дір і таким далеким містом сірості і суму.

8 комментариев:

  1. хочу знову в Київ.
    жах як хочу.

    ОтветитьУдалить
  2. А я знав людей які хотіли втекти з Києва. Жах як хотіли. І таки втекли...

    ОтветитьУдалить
  3. мене завжди перло від великих міст.
    адже сама живу в маленькому.от
    а взагалі,Шипіт чекає на мене.

    ОтветитьУдалить
  4. а на мене ні... там люди, багато людей. Багато дивних людей, які все частіше стають нормальними. Пройшов мій час.

    ОтветитьУдалить
  5. сумно скрізь де є люди які вірять в сум, а не в радість.

    ОтветитьУдалить