суббота, 17 декабря 2011 г.

Немає сенсу в тому що я...

   ...так безнадійно тобі писав. (с)

  Зима з вологістю осені, зима з теплом осені, зима з сумом осені. Мокре місто, мокрі люди, мокре повітря, мокрі труби холодної води в туалеті, мокро за вікном і мррр мокра шерсть.

 

  Я ступаю в шкіряних кедах по вологій землі і в обличчя втрапляють сотні маленьких крапель води, рознесених вітром. Навколо ніч і майже немає людей, навколо будинки з мерехтливими вогниками. Навколо зима?
   Кого я прагну обманути пишучи дописи в свій блог, кого прагну впевнити в своїй нормальності чи існуванні таланту, що прагну описати чи змінити, які струни і в чиїй душі затронути? Навколо лиш волога і ніч, в чашці лиш чай.

  Мене ніхто не читає, я не пишу нічого корисного чи пізнавального, я не пишу нічого гарного чи надзвичайного, нічого нового, нічого світлого.
   І вириваєтсья лиш щось довге і сумне...

Немає сенсу, в тому що я, так безнадійно тобі писав... (с)


Може ми марно гаємо час? (с)

4 комментария:

  1. Стосовно того, що ніхто не читає, то вже ти, друже, нариваєшся на комплімент =)
    А зима - така осінь. То правда.

    ОтветитьУдалить
  2. ой-ой йой ) винен, тепер буду знати що читають, буду виправлятись.)

    ОтветитьУдалить